Перший прототип свого ліхтарика Руслан Мельник надрукував для нічної риболовлі. Та після повномасштабного вторгнення вони перетворилися на незамінну на фронті річ, повідомляє vn.20minut.ua.
До повномасштабного вторгнення вінничанин Руслан Мельник працював артистом пародійного жанру. Їздив різними містами з концертами, розважав людей на святах й корпоративах, заробляв на цьому гроші. Після початку великої війни роботи не стало. Одним із перших питань до себе було: «Чим я можу бути корисним своїй країні?»
Тоді Руслан й пригадав за свій старенький 3D принтер, який купив ще на початку пандемії й друкував на ньому підставки для телефонів. Тепер же вирішив виготовляти на ньому «Світлячки», або як їх врешті назвали українські військові — бліндажні ліхтарі.
Майстерню облаштував прямо на балконі квартири. Придбав 3D пластик, літій-іонних акумуляторів, неодимові магніти, модулі зарядки для type c та micro usb, й почав майстрували.
Корпуси для ліхтариків винахідник друкує на 3D принтері. У роботі також використовує деякі деталі з перегорілих LED-лампочок. У кожному «Світлячку» по чотири світлодіоди, що живляться від акумулятора. Заряджається пристрій за допомогою USB: від розетки, повербанка тощо.
За словами Руслана, пристрій може безперебійно працювати близько семи годин, а заряджається він близько двох. Кожен ліхтар вінничанина має магніт, щоб його можна було чіпляти до будь-якої металевої поверхні. Нерідко, продовжує він, військові забивають цвях на стелі бліндажа й вже до нього прикріплюють «Світлячка».
“Вперше я зробив такі ліхтарі для себе, щоб користуватися ними на нічній риболовлі, а вже після повномасштабного наступу почав виготовляти їх й для ЗСУ, — розповідає Руслан Мельник. — Це нескладна у виготовлені річ, однак вона дуже потрібна у бліндажах. Двох таких з головою вистачить, щоб освітити весь”.
Необхідні для виготовлення матеріали вінничанин спочатку закуповував лише за власні кошти. Пізніше почали підтримувати знайомі волонтери або підприємці, які могли, наприклад, знаходити й передавати йому перегорілі LED-лампочки.
“За весь час я зробив близько 300 таких ліхтарів. Я б хотів більше, але у мене дуже старий й повільний 3D принтер. Є проблема й з місткістю моєї майстерні — на балконі особливо не розгуляєшся, — сміється Руслан. — Зараз я маю понад сто замовлень на такі ліхтарі. Мені постійно телефонують хлопці з фронту, Нацгвардії, тероборони, з деокупованих міст й прості цивільні. Я хочу їм всім допомогти, але не маю такої можливості”.
Вінничанин сподівається, що у найближчому майбутньому йому вдасться придбати більш сучасний принтер, здатний одночасно друкувати по дві деталі та зі значно більшою швидкістю.
Задачею №2, продовжує він, є пошук приміщення під нову майстерню. Руслан каже, що має навіть кількох знайомих, які зголосилися приєднатися до корисної справи, якщо з’являться місця для роботи.
“Можливо мої ліхтарі не такі гарні як на заводах, але мені точно за них не соромно. Хлопцям з дівчатами світло, комфортно, а значить своє призначення вони виконують добре, — продовжує Руслан. — Приємно також, що знаходиться можливість давати друге життя вторинній сировині, таким чином піклуватися про екологію. Ті ж лампочки просто викидають на смітник, а у моєму винаході вони відіграють доволі важливу роль”.
Джерело: vn.20minut.ua
