Колись це свято було для нас іншим. Пам’ятаєте? З піснями, танцями, ярмарками, щирими усмішками та безтурботними веселощами. Ми сприймали Незалежність як щось належне, як дарунок долі.
Сьогодні все по-іншому. Сьогодні ми виборюємо й окроплюємо нашу Незалежність кров’ю. Вона перестала бути просто датою в календарі — вона стала нашою суттю, нашим способом вижити та зберегтися як народ.
Війна змусила нас глибоко зазирнути в самих себе і зрозуміти, хто ми є. Наша рідна мова, наша багата історія, унікальна культура, а також наша віра та церква — це не просто слова зі підручників. Це той духовний фундамент і наша самоідентичність, які роблять нас українцями. Це те, що ворогу ніколи не вдасться у нас забрати чи зламати.
Сьогодні наше найперше і найглибше слово подяки — нашим Оборонцям. Тим, хто прямо зараз тримає небо над нами у холодних окопах і гарячих боях. І, звісно, низький уклін кожному з вас — усім, хто тримає тил, волонтерить, віддає останнє, допомагає армії та підставляє плече.
Попри весь біль, ми не маємо права зупинятися чи зневірюватися. Ми просто зобов’язані зазирнути в завтрашній день — бачити нашу спільну Перемогу, вірити в неї та щодня працювати заради нашого майбутнього у, справді, незалежній, вільній, єдиній країні!
Тримаймося разом. Молимося за наших воїнів. Віримо в Україну!
З повагою та теплотою,
Валерій КОРОВІЙ – голова ГО «Ми — Вінничани» та команда об’єднання!