Родинний музей старожитностей облаштувало на своєму подвірʼї подружжя з Мурованих Курилівців, що на Вінниччині. Не викидати, а збирати докупи старі речі дідів-прадідів Олена й Роман почали 2016-го. Коли експонатів стало надто багато, зробили у літній кухні власний музей, повідомляє Суспільне Вінниця.
Передавати з покоління у покоління досвід наших предків, каже Роман Марецький, зараз як ніколи важливо, бо “все нове – це добре забуте старе”.
“Якщо ми говоримо за дідусів-бабусь, то вони горя хапнули, бачили біду. Мій дід воював. З Австрії він привіз цілу валізу ключів. У нас таких не було. У кожного свої цінності. Не викидали, бо, дивіться зараз який час, повертаємося до свічок, гасових ламп. Якщо ми маємо якийсь позитивний досвід — його варто передавати. Те, що гірше, його треба памʼятати, а не користуватися, те, що краще — примножувати і поширювати”, — каже Роман Марецький.
У музеї є і гроші минулих десятиліть, і меблі, гасові лампи, посуд, автентичні прикраси та одяг.
“Чугай — на холодну пору, в нас таке носили. Багато таких кожухів. Літом треба все просушувати, щоб міль не поїла. Це у мене таке хобі. Мені це подобається”, — розповідає Олена Косінська про старовинний одяг з колекції музею.
У спадок їй із чоловіком дісталося чимало старовинних речей. Скільки є наразі — не знає, бо лише почали підраховувати.
Більшість предметів побуту і знарядь праці з дерева. Дістався від пращурів стіл, диван, ткацький верстат, миски, горнятка. Збирати старожитності — то було хобі діда Романа — Івана Марецького.
Збереглося у родинній колекції Олени та Романа і чимало килимів, вишиванок, фото. Збирати усе, що нажили їхні пращури, почали сім років тому. З часом облаштували у літній кухні власний музей. Речей тут щодня більшає. Бо люди, довідавшись про родинне захоплення, передають до музею і свої експонати.
Серед експонатів є й уламки трипільської кераміки. Знайшли їх під час експедиції у Мурованих Курилівцях, на березі Дністра.
У музей на екскурсії до них тепер приходять місцеві школярі.
“Діти з захопленням слухали. Дивилися. Бо у нас немає такого музею, щоб прийти і подивитися на такі речі”, — розповідає Олена Косінська.
Для дорослих влаштовували фотосесії — у вбранні, що є у колекції приватного музею.
Усе, каже Олена, для того, аби заохотити людей до збереження і відновлення української культури.
Джерело: Суспільне Вінниця
