Супергерої сучасності, відчайдухи з гарячими серцями та іскорками в очах – так можна назвати волонтерів. Лютий 2022 в Україні триває вже майже рік, бо навіть попри весняне цвітіння, літню спеку та осінній багрянець у душах кожного українця залишається – лютий, та не лише 2022.
Бо з 2014 – це чи не найважчий місяць: «Небесна сотня», пекельні бої за Дебальцево, згодом – за Авдіївку, Широкіно і, на жаль, цей список можна продовжувати. Але саме вони, волонтери, роблять усе, аби применшити біль війни. На майдані вони були і кухарями, і лікарями. На війні – швидкою допомогою, яка не тільки лікує бойові рани, а й тамує голод, спрагу, постачає необхідне бойове спорядження, яке дозволяє знищити ворога.
Сьогодні багато кого можна назвати волонтером, бо кожний свідомий українець робить усе можливе, аби пришвидшити таку омріяну перемогу. Одні в’яжуть шкарпетки, інші готують сухі борщі, треті – приносять з дому ковдри та подушки, і, на щастя, цей список можна продовжити, бо гарячі серця справжніх патріотів б’ються в унісон. Українці, згуртувавшись, стали на захист держави.
Ми вдячні кожному такому супергерою. Приємно, що такі люди є і в команді «МИ – ВІННИЧАНИ». Наші партнери – народні депутати Лариса Білозір, Геннадій Вацак та Микола Кучер – постійно допомагають бійцям та внутрішньо переміщеним особам, а це тонни провіанту, гуманітарної допомоги та різних приладів й автівок.
Це також наш міський осередок на чолі із Сергієм Кудлаєнком, який постійно опікується медичними центрами, де перебувають на лікуванні захисники. Це і безперебійна допомога переселенцям та людям з обмеженими фізичними можливостями, людям похилого віку та малозабезпеченим родинам.
Не можна не згадати і про бджілок – трудівниць «МИ – ВІННИЧАН», які, навколо себе згуртувавши чималу команду, налагодили безперебійний процес виготовлення «сухих борщів та супів», тушонок, закруток та інших продуктів харчування для бійців і переселенців – це Галина Павленко, Оксана Герасимчук, Наталя Машталер.
Щотижня возять різноманітну допомогу бійцям у найгарячіші точки наші сміливці – Віктор Бойко, Олександр Заворітний, Роман Квітко, Юрій Шевченко.
А координатор з Калинівки Юрій Мілінчук перепрофілював свій бізнес: тепер він шиє одяг, палатки та інші речі для бійців.
Координаторка з Бершаді Людмила Загарій на базі свого інклюзивно–ресурсного Центру разом із колегами створили «Арт–хаб», де з початку повномасштабної війни надають психологічну допомогу внутрішньо переміщеним особам, а також допомагають цим людям із проживанням, харчуванням та необхідними речами і засобами гігієни.
Людмила Синько, Ірина Чуба, Ольга Дмитрів, Ольга Боровська, Валерій Весняний у своїх громадах не лише надали прихисток переселенцям та постійно готують допомоги на фронт, а й організовують різноманітні майстер–класи, заходи, де усі охочі можуть доєднатися, аби допомогти бійцям.
Серед нас є й аграрії. Забезпечуючи належний економічний рівень країни, вони тримають продовольчий та економічний фронт – це Олексій Шостаківський, координатор із Бару, та Петро Струсевич – один із засновників «МИ-ВІННИЧАНИ».
Таїсія Славінська – одна із засновників «МИ – ВІННИЧАНИ», разом із колегами тримає волонтерське культурне оборонне крило. Вони їздять із благодійними виставами до бійців, аби підтримати їхній бойовий дух. Чимало заходів влаштовують і для переселенців, аби налаштувати їх на позитив та підтримати віру у швидку перемогу.
Усі, навіть ті, чиї прізвища ми не назвали, волонтерять на своєму місці. Пришвидшують перемогу так, як можуть. Приємно відзначити, що на чолі нашого волонтерського руху є порядна людина, яка постійно турбується про кожного бійця волонтерського фронту та захисників. Це – Валерій Коровій, голова ГО «МИ –ВІННИЧАНИ».
Дякуємо кожному, хто не втрачає сили, надії та віри. Хто щоденною працею наближає перемогу.
