Лариса Білозір – народна депутатка України, членкиня команди ГО “МИ – ВІННИЧАНИ”, взяла участь у проєкті “Україна: народження майбутнього”

Народна депутатка України, безпартійна. Мажоритарний виборчий округ № 15 у Вінницькій області (Тульчинський, Жмеринський та Могилів-Подільський райони). Очолювала громадську організацію «Життя та розвиток громад», яка реалізувала більше 200 проєктів на Вінниччині, директорка БФ «Допомога онкохворим дітям». Нині в парламенті очолює підкомітет з питань адміністративних послуг та адміністративних процедур, членкиня Комітету з організації держвлади та місцевого самоврядування, Української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи та у Парламентському комітеті Асоціації УКРАЇНА-ЄС. Членкиня ТСК в ВР з захисту прав дітей та ТСК з питань розслідування фактів сексуального насильства через збройну агресію Росії проти України.

Власне гасло по життю
“Кожного дня вірити, наполегливо працювати, підтримувати один одного і діяти!”

24 лютого
“Звістка про війну застала вдома, у Києві. Напередодні я повернулась пізно ввечері, після засідання і роботи в ВР, ми проголосували того вечора надзвичайний стан. 24 лютого у нас мало бути теж засідання ВР, тож я готувалася до нього вночі, а через підвищену тривожність взагалі не могла заснути. У мене по житті високий поріг страху, я не боюсь ні висоти, ні закритого простору, ні тварин, ні комах. Мені здавалося, я не боюсь нічого. А тут напередодні в мене був якийсь тваринний страх за дітей, за Україну, за її народ.
Відчувала, що має трапитися щось жахливе, так і сталося: звернення диктатора Путлера біля 5 ночі і одночасно вибухи за вікном… Далі засідання Ради, де проголосували військовий стан. Потім була змушена відвезти дітей до Львова, а згодом забрала їх до себе на округ на Вінниччині, де вони пішли в місцеву школу.
Коли їздила на сесії ПАРЄ у Стразбург, теж брала їх з собою, так що вони були свідками історичного голосування — вигнання Росії з Ради Європи та зняття прапора країни-терориста. Також я займалася волонтерською допомогою, організували разом з Миколою Кучером та командою однодумців гуманітарний штаб та працювали 24/7, щоб забезпечити потреби на окрузі та у зонах бойових дій.”

Україна після перемоги
“Перемога — це процес. Ми всі, як можемо наближаємо її. Після цього розпочнеться ще більш кропітка та виснажлива роботи з відродження країни. Маємо будувати максимально вільну, європейську державу. Це буде нелегко, але ми зможемо. Нація – це колектив, який погоджується розділити спільне майбутнє. Тому сьогоднішній сміливий опір та захист Батьківщини українцями – про майбутнє. Коли ми виграємо мир, нам потрібно буде сконцентруватися на таких важливих речах, як верховенство закону і права. Це слабке місце України. Потрібно спрямувати всі зусилля на побудову більш правового, більш справедливого та захищеного суспільства без корупції.”

Події, які змушують відчувати особливу гордість за Україну
“Перебуваючи в Братиславі у складі української делегації мала честь від імені усього народу України отримати почесну відзнаку Czech and Slovak Transatlantic Award від GLOBSEC-2022, яку вперше за свою історію існування присудили не окремій людині, а народу, який бореться за цінності демократії та свободи. Також українських народ отримав нагороди від Європарламенту та інших міжнародних інституцій. У такі моменти переповнює гордіть за країну та наш народ, за нас з вами, що ми стоїмо, боремося та відроджуємося не дивлячись ні на що.”