Шпиківська територіальна громада, як і багато інших, веде свій фронт: приймає переселенців, допомагає військовим, вирішує на своєму рівні усі труднощі та виклики, зумовлені війною. При цьому у громаді продовжує вирувати життя: народжуються дітки, одружуються пари, люди допомагають один одному. Навіть ті, хто був змушений втекти від війни, доєднуються до роботи.
Людмила Синько – перший заступник селищного голови Шпиківської ТГ – розповіла про життя громади, переживання, співпрацю із соціально-активним бізнесом та патріотизм мешканців.
“Станом на 4 травня у нас в громаді 1565 переселенців, але цифра постійно змінюється. Коли почалось внутрішнє переміщення осіб, люди без оголошень почали зносити продукти харчування в будинок культури. Далі це все було організовано, і все, що приносили люди, ми роздавали на потреби переселенців. Наразі, на жаль, ми очистили всі свої склади. Тому що зараз в нас зареєстровано 1565 біженців, а реально їх близько 2000”, – розповідає пані Людмила.
Наявні проблеми, зазначає вона, громада намагається закривати на місцевому рівні. До прикладу, місяць тому отримали гуманітарну допомогу, де були дитячі та дорослі речі різних розмірів, підгузники, засоби гігієни, побутова хімія. Тож змогли усім забезпечити переселенців.
“Люди наші набагато дружніші стали. Коли почалось масове переселення, ніч на 7 березня була для мене найскладнішою: за ніч поселила близько 800 людей. Це було дуже важко. Телефон розривався постійно, – продовжує Людмила Синько. – У мене був блокнот із номерами телефонів людей, які пропонували житло. І коли я дзвонила, а будинок вже був заповнений, то люди підключали сусідів, кумів. Вночі в нас не спали: чекали, що їдуть переселенці і їх кудись треба поселити. Тобто громада дуже дружня стала. Я навіть не думала, що ось так може бути, але відгукнулись усі. І неважливо було, чи ніч, чи день. Всі працювали 24/7″.
Нині ж, за словами пані Людмили, переселенці вже потроху починають виїжджати. Адже попри всі створені умови, дім є дім.
Разом з тим, біженці також доєднуються до життя громади: поряд з місцевими мешканцями вийшли на прибирання та благоустрій територій. Постійно цікавляться, чим можна допомогти.
Не оминула увагою Людмила Синько й тих, хто в такий скрутний час усіляко підтримує громаду. “МХП” надало нам 14 тонн м’яса. Ми переробили це все в тушонку – близько 10 000 банок. У перші місяці війни ми розвозили м’ясо по сім’ях, де чоловіки пішли воювати. Також два місяці у Шпикові була військова територіальна оборона, тож і їм готували з цієї курятини, – розповідає наша співрозмовниця. – Крім того, до нас приїздила народний депутат України Лариса Білозір, привозила підгузки, жіночі засоби гігієни, хімію. Вона нас ніколи не забуває і жодного разу не відмовила в допомозі”.
Відчуває Шпиківська ТГ підтримку і від ГО “МИ – ВІННИЧАНИ”, місцевим координатором якого є Людмила Синько. “Коли звернулася жінка із села Бушинка з проханням допомогти придбати синові, який нині воює, бронежилет, «МИ – ВІННИЧАНИ» відразу відгукнулися та придбали необхідний захист, – підкреслює пані Людмила. – І ми дуже вдячні громадському об’єднанню за постійну підтримку та руку на пульсі потреб громади. Валерію Вікторовичу Коровію, усій команді – сердечно дякуємо. Щиро, без пафосу”.
Людмила Синько також відзначає, що мешканці громади за час війни дуже згуртувались та стали більш патріотичними. Відтак беззаперечно вірять у перемогу України.
