Сьогодні, 9 березня, вся світова українська спільнота відзначає 208 років від дня народження Тараса Шевченка – кріпака, який волею Провидіння став велетом українського духу, не просто митцем, а справжнім пророком нації, символом українства, нескореності та величезного прагнення свободи й вільного, щасливого життя для свого народу.
У далекому ХІХ столітті він змусив нас, українців, пригадати, хто ми є і чого маємо прагнути, повернув нам історичну пам’ять. І сьогодні, через понад два століття, продовжує надихати наш волелюбний народ на боротьбу за власну державність.
У ці трагічні дні війни, без перебільшення, можемо стверджувати: усі ми – гідні нащадки Великого Кобзаря, і з честю слідуємо його заповітам.
І наші справжні лицарі – військові Збройних Сил України, які героїчно боронять нашу державу від російської орди. І невтомні волонтери, які самовіддано працюють над життєзабезпеченням переселенців та підтримкою мешканців окупованих територій. І сотні тисяч евакуйованих земляків, які вимушено полишити власні домівки, але й з інших регіонів та держав молитовно підтримують власний народ і неодмінно повернуться, аби відродити свій квітучий край.
І кожен-кожнісінький з багатомільйонної армії українства, хто щоденно, кожен на своєму місці, власною працею робить все від нього залежне, аби наблизити день великої перемоги українського народу над російським окупантом.
Тож хай полум’яний заклик Великого Кобзаря додасть нам сил, натхнення та нестримної віри у цій воістину визвольній боротьбі: “Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!”
Слава Українській армії! Слава Українському народу!
Слава Україні!
