Перші згадки про Козятин датуються 1731 роком у документах Київського воєводства. Там зазначається, що це було село з 5 хат. Засновником Козятина як міста по праву можна вважати підприємця, великого землевласника, мецената Мар’яна Васютинськиого, який віддав свій земельний пай (40 десятин) для створення залізниці. Відтак розвиток Козятина уже обумовлюється будівництвом Києво-Балтської залізниці. Згодом поблизу станції будується і містечко, у якому проживають переважно працівники залізної дороги.
Зараз місто славиться однією із головних вузлових станцій України. Його залізничний вокзал – місцева архітектурна пам’ятка та візитівка Козятина. Також тут є й інші цікаві місця для мандрівників. Серед них: Глухівецький каоліновий кар’єр, земська школа у селі Вовчинець, Поличинецька оборонна церква тощо. А ще тут добрі та привітні люди, які завжди готові прийти на допомогу.
Днями представники ГО «МИ –ВІННИЧАНИ» на чолі із головою об’єднання Валерієм Коровієм побували у цьому містечку. Ціль приїзду – створення місцевого осередку. У громаді чимало однодумців об’єднання, тож з усіма проведено засідання, на якому головою Козятинського осередку одноголосно обрано Юлію Франчук.
На зібранні також обговорювали нагальні питання сьогодення. Місцеві жителі розповідали, що з початку повномасштабного вторгнення усі розуміли: їхнє місто є стратегічним, тому швидко зорганізувалися і відкрили чимало волонтерських штабів. Люди з окупованих територій приїздили до них: одні жили кілька днів, інші – кілька місяців, треті – й досі проживають. Місцеві допомагали внутрішньо переміщеним особам продуктами харчування та одягом, засобами гігієни та ліками.
Згадували учасники зібрання і про важкі обстріли рашистів. Проте кажуть, що їх це зовсім не злякало, навпаки – згуртувало. Вони ще більше об’єдналися та почали активно допомагати постраждалим та тим, хто цього потребує. Розуміють, що в такий час треба тримати й економічний, і продовольчий фронт країни, тому місцеві підприємці працюють. Дехто, по можливості, розвиває бізнес, створює нові робочі місця, запрошує на роботу переселенців. Місцеві аграрії активно готуються до посівної. Гуртом долають труднощі та наближають перемогу.
