Про це – у розмові із Ольгою Боровською, заступником міського голови Жмеринки та місцевим координатором ГО “МИ – ВІННИЧАНИ”.
Пані Ольга вже 12 років живе у Вінницькій області. До цього мешкала у Харкові. Тому сьогодні з болем переживає події в рідному місті. Попри це, не втрачає віри та надії у перемогу. І розповідає про тил, волонтерство та відновлення підприємництва.
Сьогодні багато міст, де відносно спокійна ситуація, відновлюють роботу комунальні служби, повертають міста до звичного ритму життя. Яка ситуація у Жмеринці?
– Абсолютно все працює, всі комунальні служби виконують необхідні роботи, працює садочок, ремонтується зовнішнє освітлення, дороги, вивозиться сміття. Проблем з роботою комунальних підприємств немає.
На сьогодні ми офіційно маємо 4050 пересленців, які отримали довідки ВПО. Тих, які ще не отримали, – близько тисячі.
У школах створено евакуаційні центри, які з перших днів приймають потік біженців. За весь цей час вони прийняли орієнтовно 1100 -1200 осіб, але наразі там проживають 79 людей.
Продовжуємо харчувати переселенців: тих, хто в школі проживає, і тих, хто не має умов для приготування їжі.
Також досить активно працює волонтерський рух, створено два гуманітарних центри. Один працює на видачу одягу і взуття, в другому – можна отримати продукти харчування та засоби гігієни, за наявності.
Яка ситуація із економікою міста? Чи функціонують всі підприємства?
– Нас чекає секвестр (скорочення витрат при виконанні окремих статей або всього державного бюджету, що обумовлюється різними причинами: прорахунками при складанні бюджету, виникненням форс-мажорних обставин), як і всіх інших. Підприємства працюють. Бачимо, що навіть ті ФОПи і магазинчики, які були закриті, відновлюють роботу. Намагаються працювати, намагаються працевлаштувати біженців, якщо є така можливість. Я, на прикладі нашого комунального підприємства можу сказати, що центральна районна лікарня працевлаштувала 7 фахівців з числа вимушено переміщених осіб.
Жмеринка кілька днів тому постраждала від ракетного удару. Як люди оговтуються після цього?
– Крім того, що я координатор ГО “МИ – ВІННИЧАНИ”, я працюю у міській раді заступником міського голови. І наша основна робота – доводити до населення всі можливі заходи безпеки.
Відверто сказати, містян були дуже розслаблені: тривога звучить, а люди гуляють містом. Після тієї ситуації, яка відбулась, звуки тривоги вже по-іншому сприймаються – люди ховаються. І підприємці намагаються допомогти, надають підвальні приміщення, які завжди відкриті. Якщо людина перебуває десь поруч, може забігти і там сховатися.
Однак, деякі працівники з підприємства, куди влучив снаряд, або ж містяни, які працювали поруч, цього тижня не вийшли на роботу. Така ситуація теж є. В цілому, Слава Богу, в нас обійшлося без жертв.
Ви сказали, що є координатором ГО “МИ – ВІННИЧАНИ”. Як працюєте із об’єднанням в цей час?
– Були проблеми, з якими я зверталась до громадського об’єднання “МИ – ВІННИЧАНИ”: постачання продуктів харчування, допомога щодо пошуку ліків, яких на той момент критично не вистачало. І таку допомогу ми отримали: продукти харчування у вигляді курятини, що допомогло нам харчувати біженців. Зокрема, і в закладах охорони здоров’я, де теж певний час були переселенці, а сьогодні перебувають на реабілітації військові. Усі вони, завдяки такій допомозі, мають підтримку і харчуються.
І плюс ліки. Я зверталась із заявкою щодо пошуку певного препарату. Мені його знайшли і передали. Ми ж, у свою чергу, через лікарів роздали його людям, які мали в цьому потребу.
Дуже хочеться тільки перемоги. У мене особливе до цього вставлення, адже я харків’янка. Вже 12 років живу в Жмеринці, але все моє свідоме життя пройшло в Харкові. Тому це не може не боліти, і дуже важко сприймається. Але надзвичайно сильно хочеться миру.
Робимо все, щоб тут, зараз, економіка працювала. Працюємо на забезпечення того, щоб люди могли відновитися і відновлювати нашу економіку.
