У ці дні доля України вирішується на полі бою. Тому кожен з нас має визначити своїм обов’язком допомогу і сприяння тим, хто захищає рідну землю – бійцям ЗСУ та Нацгвардії, територіальної оборони, спецпризначенцям. Низький їм за це уклін! Вічна пам’ять і шана загиблим Героям.
Водночас, подяка усім, хто залишився, живе і працює на нашій Вінниччині, у Вінниці. Тим, від кого залежить повсякденне життя простих людей.
Національній поліції, службовці якої належним чином забезпечують громадський порядок, нерідко протидіючи провокаторам та диверсантам. Медикам, які рятують життя і здоров’я під звуки сирен. Водіям громадського транспорту, які забезпечують транспортне сполучення навіть в умовах ворожих бомбардувань. Фармацевтам, які у перші дні понад добу простояли на ногах, забезпечуючи продаж ліків та медичних препаратів. Працівникам продуктових супермаркетів, які залишилися на робочих місцях, навіть ризикуючи потрапити під бомбардування. Пересічним пенсіонерам, які згодилися доглядати домашніх тварин та квартири тих, хто виїхав з місць проживання. Зрештою, усім вінничанам.
За час війни, як не парадоксально це звучить, ми стали кращими. Ми поступаємося у черзі і допомагаємо сусідам. Приносимо ліки та їжу одиноким людям. Здаємо кров у донорських пунктах. Підтримуємо високий морально-психологічний стан у суспільстві, не допускаючи паніки.
Ми свідомі того, що нам ще доведеться пройти через багато випробувань. Завершення війни не залежить від нашого з вами бажання. Ми розуміємо, що буде багато праці, поту, сліз і крові.
Але ми вистоїмо. А Україна буде єдиною, незалежною, демократичною державою, в основі політики якої залишиться курс на ЄС і НАТО, як би не хотів збити нас з цього шляху агресор.
Слава Україні!
Вічна пам’ять загиблим за незалежність нашої країни.